Є. Маланюк із найвидатнішого поета української еміграції
перетворився на класика української літератури ХХ ст.,
його поезія – не лише крик зболеного серця, а ще і гарт,
очисний вогонь, через який проходить наш народ
на нелегкому шляху до своєї державності й духовності
М. Ільницький
2 лютого всі українці відзначають 125-річницю від дня народження Євгена Маланюка.
З цієї нагоди у читальній залі бібліотеки ДНЗ УЦПТО організовано книжкову виставку-персоналію «Імператор залізних строф…»
Ім'я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довгий час творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської пропаганди, яка причепила йому «ярлик» яскравого представника «українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя, і «сумно» жартував, що зазнав трьох еміграцій і двох інтернувань. Любов до рідної землі додавала наснаги творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядках і публіцистичному слові.
Матеріали, представлені на виставці, знайомлять користувачів бібліотеки з нелегким життєвим і творчим шляхом письменника, його поезією та публіцистикою.
Немає коментарів:
Дописати коментар